Макарівська районна федерація футболу

До Вашої уваги інтерв'ю з віце-президентом ФК "Партизан" Олександром Пірначем
 

– Пане Олександре, звідки Ви родом?

– Народився я в Кодрі. І на сьогодні кращого місця ніж Кодра не уявляю.

– Яку школу закінчували?

– Закінчив 11 класів Кодрянської середньої школи.

– Яким учнем Ви були? Які оцінки в атестаті?

– Відразу зазначу, що школу закінчував за 5-ти бальною системою. Атестат у мене «хорошиста».

– Який вчитель справив на вас найбільше враження?

– Це однозначно вчитель української мови та літератури, мій класний керівник Світлана Павлівна Сопленко. Досі ми з нею спілкуємося в багатьох ситуаціях згадую її поради.

– Під час інтерв’ю Іван Євсеєнко розповів, що Ви з ним грали у шкільній футбольній команді. Коли Ви почали захоплюватися футболом?

– У 12 років серйозно почав захоплюватися футболом. Грав лише на рівні школи та району.

– У яких командах Ви грали? Скільки років нараховує ваша кар’єра гравця?

– У моєму житті була лише одна команда – «Партизан». Грав я у ній 8 років, кар’єра моя закінчилася у 20 років.

– Чи були титули у Вашій кар’єрі гравця?

– Свого часу ми вигравали Кубок ім. О. Меля, який розігрували у Андріївці. Чемпіонами не були, але нерви потріпати могли будь якій команді.

– На якій позиції грали?

– Пограв багато де. Починав нападником, потім грав у центрі півзахисту. А закінчував кар’єру центральним захисником.

– У Вашій кар’єрі гравця були тренери?

– Ні. Ми самі по собі організувалися і самі по собі грали.

– А як Ви потрапили до «Партизана»?

– Роки два у першій половині 1990-х Кодра не заявляла свою команду. Потім районне керівництво поставили перед фактом нашу селищну раду про необхідність заявки команди. Селищний голова звернувся до нас з проханням захистити честь «Партизана». Ми з хлопцями погодилися.

У нас як раз команда зібралася хороша з хлопців 1985 року народження. До нас приєднали на два роки старші хлопці. І у нас вийшла досить сильна команда.

– Всіх партнерів пам’ятаєте?

– Зараз спробую згадати. Олексій Мокійчук, Юрій Макаров, Микола Міхеєв, Роман Аугліс, Олександр Осецький, Іван Євсеєнко. Ще були хлопці, але відразу не згадаю.

– А Матвій Євсенко грав?

– Так. В основі виходив рідко. Але трішки грав.

– А хто був капітаном і лідером команди? 

– Оскільки я постійно був двигуном команди, то відразу хлопці віддали мені капітанську пов’язку.

– Деякий час Ви були поза футболом. А потім відразу віце-президент клубу?

– Да у 2018 р. ми спільно з Матвієм Євсеєнком почали думати про відродження футбольної слави у Кодрі. І у тому ж році
розпочали реалізовувати свій проєкт.

– А що стало причиною Вашого з Матвієм Євсеєнком відновлення «Партизану»?

– Це, насамперед, бажання захопити спортом дітей. Колись у Кодрі популярністю користувався і хокей і футбол. А потім був період, що дітлахам спорт перестав бути цікавим. І ось ми вирішили повернути бажання у дітей до спорту. Також ми хотіли повернути спортивну славу нашому селищу і всі традиції, які тут існували уже багато років.

– З чого починався Ваш проєкт?

– Починався він з відродження стадіону.

– А розкажіть детальніше, як йшов процес реконструкції стадіону?

– Відродження стадіону, це спонтанний проєкт. Спочатку зібрали команду. Але виявилося, що грати вдома не можемо. Приїхали з Матвієм Євсеєнком поглянули на «Маракану». Вирішили, що буде поступово робити.

Почали з того, що зняли ворота. У цей час в Кодрі ремонтували дорогу. Попросили водія грейдера порівняти поле. Він пройшов один раз, і поїхав, сказавши що у нас нічого не вийде. А ми уже кинути не можемо.

Попросили допомоги у громади. На наше здивування, бажаючих відгукнулося багато. От спільними зусиллями і зробили.

– Але ми маємо приклад Пашківки. Вони паралельно з вами робили стадіон. Але цього року ваше поле і їхнє, це дві великі різниці. В чому таємниця?

– Дійсно так. Зробити поле, це одна справа. А утримувати його, це інша. Тут варто виразити слова подяки Олександру Ауглісу. Він був головним прорабом при реконструкції. Він зараз є «директором» стадіону.

Утримання поля, це його рук справа. Траву на стадіоні потрібно вчасно підживити, полити, покропити від шкідника та різних хвороб. Утримання стадіону, це більш кропітка робота ніж його реконструкція.

А тому, ще раз наголошу, «Партизан-Арена» в такому чудовому стані завдяки Олександру Ауглісу.

– А яку техніку Ви маєте для утримання стадіону?

– Спочатку все робили вручну. І лише нещодавно нам селищна рада подарувала трактор.

– Коли і як Ви познайомилися з Сергієм Коноваловим?

– У нас з Сергієм Борисовичем є спільний знайомий. Перший раз він нас познайомив з Борисовичем під час кількахвилинної зустрічі в Києві. А потім уже організували зустріч в кафе: я, Матвій Євсеєнко, Сергій Коновалов і наш знайомий Дмитро Самсоненко.

І уже під час цієї зустрічі йшла мова про дитячу школу в Кодрі.

– Ваші враження від знайомства з Сергієм Коноваловим?

– Це порядна, відверта, чесна людина. Таких я мало зустрічав у своєму житті. Одним словом – Людина.

– Коли ми спілкувалися з Богданом Білявським він Вас охарактеризував такими ж словами. Чи не важко двом особам з однаковим характером спілкуватися в одному колективі?

– Ми з Сергієм Борисович легко знаходимо спільну мову. І проблем у спілкуванні немає. З ним спокійно спілкуємося на різні теми від сімейних питань до командних справ.

– Які зміни відбулися в команді, коли Сергій Коновалов став тренером?

– Кардинальних змін не відбулося. Лише попросив познайомити з гравцями, яких ми мали на той час.

– А як відбувався підбір команди цього сезону. Це вибір тренера чи Ваш?

– На жаль, в Кодрі на сьогодні немає молоді, яку б можна було задіяти в команді. Сподіваюся, що через років 5 основою «Партизана» будуть місцеві гравці. А поки що, змушені запрошувати гравців зі сторони.

Сергій Коновалов привіз до Кодри кількох футболістів: Анатолія Кучинського, Анатолія Пилипенка та Івана Грабовенка.

А всіх інших покликав я. У цьому питанні мені багато допомагав Костянтин Седлов. Він нам запропонував Агасі Асланяна.

А запрошували так, покликали за порадою Костянтина з «Альтіс» Копилів Олексія Поштаря. Він запросив в команду Максима Брезденюка, Андрія Мельника та Дмитра Поліщука.

Віктора Сидоренка я знав по виступах за команду з Грузького. Хотів заявити ще до початку чемпіонату, але не вдалося сконтактувати. Але на жаль, на повну силу зіграти йому не вдалося.

Віктора Устименка мій знайомий порекомендував.

– В одній грі у складі «Партизану» був помічений афроамериканець. Розкажіть вболівальникам хто це був.

– Чесно зараз навіть не згадаю як його звали. Порекомендували нам його через Євгена Морозко. Відіграв одну гру за «Партизан».

– У 1-му турі в заявці «Партизана» були брати Касічи з Копилова. А далі вони зникли з команди. Що трапилося?

– Дуже складна історія. Скажу просто. Я радий, що наша співпраця з ними тривала лише один тур.

– Під час гри проти «Прайду» королівські вболівальники, закидали у адрес Вашої команди відсутність місцевих вихованців. І наводили приклад власної команди, де майже всі місцеві. Невже у нашому краї ситуація з гравцями дуже складана, що доводиться кликати футболістів зі столиці?

– Так. Дійсно така проблема в Макарівській громаді існує. Зараз на районному рівні грають хлопці 1990-х років народження. Дітей такого віку на Макарівщині не багато.

Наприклад, у Кодрі класи були по 4–5 учнів. Про яку команду може йти мова.

Королівцям у цьому плані пощастило більше. У них було покоління, яке зараз складає основу команди. Вони пройшли через руки Миколи Синяченка і сформувалися як справжня футбольна команда.

Але в інших населених пунктах ситуація подібна до Кодри. А тому зараз у нашому краї дефіцит зі спортсменами.

Повторюся, але сподіваюсь, що ситуація кардинально зміниться через років 5. Справді, зараз місцевих вихованців ми можемо перерахувати на пальцях однієї руки: брати Журбеї, Артур Завориченко, Вадим Коломаренко, Славік Осипенко.

– А де зник Микола Хмільовський?

– Він хлопець молодий. На жаль, бувають ситуації не правильно оцінені ним. Минулого року він образився чомусь і перестав з’являтися в команді. Потім зателефонував мені. Спитав чи можна повернутися. Ми з радістю зустріли його. Відіграв перше коло. Тренер і далі продовжував на нього розраховувати. Але знову Микола щось надумав і перестав з’являтися в команді. Зараз займається боксом. Сподіваюся, що передумає і знову повернеться до футболу, адже він був найшвидшим гравцем в команді. І Сергій Борисович знав як використати його сильні сторони на користь команди.

– У чемпіонському сезоні на полі у складі «Партизана» грали Олександр Заглинський та Олександр Аугліс, чи не було у Вас бажання відіграти хоч кілька хвилин?

– Скажу однією фразою: «Очі бажають, але ноги не можуть».

– На Вашу думку Макарівський район виграв від створення Об’єднаного чемпіонату?

– Ні. Мені здається, це був значний крок назад. Місцева федерація, на чолі з Олександром Богдюком, повинна була подумати як створити свій власний чемпіонат. Як би ми відродили всі команди нашого краю зі славним минулим, нашому б чемпіонату не було б рівних. І до нас би просилися. Сильні команди були в Андріївці, Мотижині, Червоній Слободі, Фасовій. Не забуваємо про Копилів.

Свого часу, коли я ще грав за «Партизан», команди у селах створювалися ледь не силою, по дзвінку зверху. Може і зараз би варто такі методи використати.

Відродивши свій чемпіонат, викликали б інтерес до спорту у школярів.

– Ваше враження від організації Об’єднаного чемпіонату та від рівня суддів?

– Скажу так: «На кухні не може бути дві господині». Організатором подібних чемпіонатів має бути одна сторона.

Суддівство завжди було проблемним питанням в наших чемпіонатах. І цей рік не став винятком. Сподобалася робота Дмитра Романюка, але на жаль, він був лише на одній грі.

Ми були готові, що крім суперників доведеться боротися і з суддівством. І все ж стали чемпіонами, незважаючи ні нащо.

Але Макарівська федерація, повинна працювати над підвищенням кваліфікації місцевих суддів. А може навіть залучати на ігри з інших федерацій людей.

– Повертаємося до перемоги в чемпіонаті. Коли в клубі «Партизан» повірили в чемпіонство?

– Після гри з «Прайдом». Уже після першої гри з «Легіоном» я повірив, що ця команда здатна на чемпіонство. Думав, що будемо боротися за нього до останнього туру. Але в перемогу повірив, лише після того як реально її отримали.

– Яка гра «Партизана» в чемпіонаті була найкращою, а яка найгіршою?

– Найкращою стала домашня гра проти ФК «Бородянка» коли ми переграли суперника по всіх пунктах і перемогли 2:0.

А найгіршими вважаю ті, що ми програли вдома проти «Легіону» та на виїзді про «Бородянки». Хоча знаю, що були свої причини поразок.

– Ви з Сергієм Коноваловим розбираєте в деталях суперників по чемпіонату?

– Майже всі команди мені знайомі по минулому чемпіонату. У їхньому складі мало відбулося змін. Сергій Борисович суперників перед першим колом не бачив. А тому я говорив на чому потрібно зосередитися, а він уже відповідно будував тактику. У другому колі уже разом розбирали суперників і вирішували питання тактики.

– У ході чемпіонату Ви три гри заміняли на тренерському містку Сергія Коновалова. Чи важко було в ролі тренера?

– Ні. Не важко. Оскільки я постійно був поруч з Сергієм Борисовичем, то ситуацією володів і хлопці по професійному підійшли до ігор у цей період.

– Команда, яка стала чемпіоном уже досягла свого максимуму? Чи вона здатна на більше?

– Ми можемо більшого. Моя мрія щоб «Партизан» був учасником обласної першості. З дитинства пам’ятаю, як в Кодру приїжджала грати команда «Діназ» Вишгород. Хочу щоб такий футбол повернувся в селище. На мою думку, нам по силам бути в трійці першості області.

– Ви уже цього року спробували свої сили на обласному рівні. Ваші враження від обласної Ліги Чемпіонів.

– Для мене головне, що суперник залишився задоволений від організації матчу у Кодрі, від поля. А також приємно, що у
матчі проти Малої Снітинки ми показали, що можемо достойно грати на обласному рівні. Після таких ігор хочеться більшого.

– Чи може «Партизан» повторити шлях «Колоса» з Ковалівки?

– Дуже складне питання. Ми зараз вирішуємо проблему участі наступного року в обласній першості. Чудово розуміємо з
президентом клубу, що самі не витягнемо. Шукаємо спонсорів. А якщо будуть інвестори, то нам все по силам.

Але щоб повторити шлях «Колоса» то ми маємо 24 години на добу жити футболом.

– Які плани ФК «Партизан» на наступний сезон?

– Повторюся, хотілося б пограти на область. Але для цього в команди має бути ще один спонсор. Адже команді потрібно
підсилюватися. Нам потрібен центральний захисник і ще один нападник.

– І насамкінець, яка команда розчарувала Вас у цьому чемпіонаті, а яка стала відкриттям?

– Розчарувала мене «Юність» з Пашківки. З їхній складом, я від них чекав більшого. Тим більше чемпіонат почали дуже жваво. А потім здулися.

А відкриття, це «Прайд» з Королівки.

– Ваша трійка найкращих команд чемпіонату.

– Перша це однозначно «Прайд». Ну і призери: «Бородянка» і «Юніор».

– Ваша трійка гравців «Партизана» в цьому чемпіонаті. 

– Анатолій Кучинський, Агасі Асланян та Андрій Мельник.

– Трійка гравців Об’єднаного чемпіонату.

– Руслан Лазебний, Микола Старов та Богдан Білявський.

– Ваші побажання нашим читачам напередодні Нового року.

– Бажаю, щоб все найгірше залишилося у 2020 році. І всім здоров’я.

– Дякую за спілкування. 

– Дякую за запитання.

Спілкувався Віталій ГЕДЗ.

Джерело -  Макарівські Вісті